Рідний Сирець

                            Рідний Сирець, Шевченка районе!

                            У Бабинім яру історія стогне.

                            Ще болотний потік пам’ятають батьки,

                            Що кинувся, ніби з гори навтьоки.

                            Але знову піднявся ліс у яру

                            І радо стрічає уже дітвору,

                            Високі берези шепочуться тихо,

                            Хворі вони на Чорнобильське лихо.

                            Знак, що на місці стоїть таборів,

                            Де потяг дитячий везе малюків.

                            Здавалося, в минуле вже кануло лихо

                            І в лісі Сирецьким спокійно та тихо.

                            Тільки річечка плаче, змійкою в’ється,

                            Що в назві народній «смердючкою» зветься.

                            Надіється грішна вона на той час,

                            Що дзеркалом чистим порадує нас.

                            Чекають ліси й надію плекають,

                            Що більшого горя уже не зазнають.

                            Мовчки до нас простягують віти.

                            Що можемо ми їм на це відповісти?

                            Давайте ми їм поклянемося, друзі,

                            Що пташки співатимуть у лісі й у лузі.

                            Ім’я історичне до річки вернеться,

                            Дзеркалом чистим вона розіллється.

Кириченко Юрій