Цікаві розмови про прикметник

Я сіренький котик,

Як тигрик смугастий,

Маю гарний ротик,

Животик мохнастий,

Кирпатий носик

І рухливий хвостик.

Очі мої зелененькі,

Маю довгі вуса та

Лапки м’якенькі,

Зубки та кігті

В мене гостренькі.

Звати мене Умка,

Кожен знайде тут

Прикметник,

Така моя думка…

Що означає твоє ім’я?

         Більшість поширених у наш час на Україні імен походить із грецької мови.

Андрій – мужній

Валентин – сильний, здоровий

Віктор – переможець

Максим – найбільший

Олександр – захисник людей (мужів)

Олексій – захисник

Олена – світла

Мовні загадки-жарти

Якщо з українською мовою

в тебе, друже, не все гаразд,

не вважай її примусовою,

полюби, як весною ряст.

Примусова тим, хто цурається,

а хто любить, той легко вчить:

все як пишеться, так вимовляється, –

все, як пісня, у ній звучить.

І журлива вона, й піднесена,

тільки фальш для неї чужа.

В ній душа Шевченкова й Лесина,

і Франкова бринить душа.

                                                  Д. Білоус

У нас гостює іменник

Який співець, поет, який письменник

уперше слово вигадав – іменник?

Іменник! Він узяв собі на плечі

Велике діло – визначати речі, –

ім'я, найменування і наймення:

робота. Біль. І радість. І натхнення.

                                             Д. Білоус

Однією з найуживаніших частин мови є іменник. Без іменників неможливо спілкуватись, оформлювати думку.

Серед іменників чимало таких, що означають опредмечену якість, кількість, процес. Вони мають споріднені однокореневі слова серед прикметників, числівників, дієслів.

Вживаючи іменники, досить часто допускають граматичні помилки – неправильно узгоджують із ними в роді прикметники. Це особливо стосується незмінних, складноскорочених іменників та іменників різного роду.

Любов до України

                    Я люблю свою країну,

                    Її мову солов’їну.

                    Лани й степи широкополі,

                    Річки – красуні на роздоллі...

Рідний Сирець

                            Рідний Сирець, Шевченка районе!

                            У Бабинім яру історія стогне.

                            Ще болотний потік пам’ятають батьки,

                            Що кинувся, ніби з гори навтьоки.

                            Але знову піднявся ліс у яру

                            І радо стрічає уже дітвору,

                            Високі берези шепочуться тихо...

Доля українського народу

Я єсть народ, якого Правди сила

ніким звойована ще не була.

Яка біда мене, яка чума косила! –

а сила знову розцвіла.

                       Павло Тичина